Багато хто просто в шоці від стилю гри Анатолія Усенко і від того, як він досягає жаданого результату. Та шлях до вершини у кожного свій, тернистий. І той, хто не збивається з дороги вже заслуговує на повагу.
Толя, колися, де так навчився грати?
В моєму рідному місті Бахмач не було тенісного корту, як і зараз його там нормального нема, там просто пародія, тому ми з другом моїм грали в настільний теніс і уявляли, що ми з другом граємо у великий. Ми розписували сітки з гравцями дев’яностих - Агассі, Сампрас… - грали типу за них, але в настільний теніс. Вперше ж реально взяв в руки ракетку для великого тенісу в 2007 році, коли працював в Новій Каховці на коньячному заводі. Там була досить потужна тенісна школа. І я разом зі своїми новими знайомими з букмекерської контори, де я постійно любив відпочивати після роботи, ходив грати на корти. Це були просто перекидушки, про ніякі комбінації і мови не було. Звичайно ж, жодного турніру там не грав. Просто кілька разів походив і на тому воно закінчилося. Вже з часом повернувся більш серйозно до цього.
Як сприймаєш закиди стосовно свого стилю гри?
Сприймаю це все досить спокійно. Не скажу, що він оригінальний, у нього є навіть назва «пушерський». Стараюся змінювати його у більш активну сторону, але це все відбувається поступово. Інші гравці менш спокійно на це реагують і я не зовсім розумію навіщо так свої емоції показувати, бідкатися. Можна ж просто навчитися краще грати і виносити мене, як наприклад, Саша Швидкий виносить.
Був турнір на якому ми нарахували 181 удар в одному розіграші. Тоді на «Grays» ти з Ярослав Казьо десь хвилин сім перекидали м’яч. Чи були ще довші розіграші?
Ні, довших не було. Але тоді Ярослав був просто налаштований на те, щоб встановити той рекорд. Але у нас ось нещодавно була інша гра з Олександром Марченко на «Олімпіку» в рамках ранкового турніру і ми набили 180 ударів. Тоді було ще кілька довгих розіграшів, але саме той Макс порахував.
Хтось погрожував, що повісить ракетку на цвях після поразки від тебе?
Це досить поширена традицію говорити про таке серед імпульсивних гравців. Не стану називати імена та прізвища, але багато таке чув. Що після гри зі мною треба закінчувати кар’єру, бо дуже боляче потім сприймати поразки.
А реально були такі, що «зав’язували» з тенісом?
На щастя, наскільки я знаю, нікого з тенісистів я не довів настільки, що вони покинули теніс. Зазвичай, як показує практика це більше роблять через травми. Тому користуючись нагодою закликаю берегти своє здоров’я і не повторювати мої помилки. Розминатися перед матчем, готуватися, як фізично так і ментально.
Ти не часто граєш втішні турніри. Чому?
В цьому році я забагато турнірів зіграв. Майже кожного тижня якийсь з турнірів грав і між вихідними були матчі суперліги, отож я не був голодний до тенісу. Наступного року планую грати менше і тоді буду грати втішні турніри. Хоча все ж сподіваюся менше грати, а проходити вище по сітці. Просто беріг свої фізичні кондиції, не перевантажуватися.
Як ти налаштовуєшся на гру?
Та ніяк, якщо чесно. Стараюся просто виспатися і бути свіжим. Це для мене найкраще налаштування. На жаль, останнім часом ми всі стали менше спати вночі. У моїй сім’ї ми всі ходимо в укриття вночі, тому не вистачає сну іноді. Недавно у виступі Федерер сказав, що кожне очко, яке ви програли всього лиш одне очко і не потрібно тягнути негативний шлейф далі в гру. Новий розіграш, це новий шанс виграти. Раніше було, що я міг рішення судді тягнути до самого кінця матчу і це розвалювало в результаті мою гру.
Чи всі розуміють до кінця, що ти шульга (лівша) і переналаштовують свою тактику гри?
Ні, не завжди. Іноді я постійно отримую собі під ліво і зручненько так обводжу. Утім, багато хто вже знає, що я шульга і використовують це, кидають під бекхенд. Користуючись нагодою передаю привіт Сергію Шуту.
Яка найприкріша поразка у тебе була?
Мабуть Вадиму Касічу влітку цього року в 1/4 розіграшу суперліги. Їхав на цей матч з великою впевненістю, що виграю. Я посів перше місце в своїй групі, він п’яте в своїй. Але на цьому матчі зрозумів, де ще одна моя ахілесова п’ята. Коли дуже спекотно, то теж граю гірше. А Вадим грав достатньо добре, щоб мене перемогти. У нас була запекла боротьба, але я її програв. Хороший урок, що ніколи не треба недооцінювати суперників. А по друге, не треба домовлятися на таку спеку вдень, краще в більш комфортних умовах грати.
Найкраща перемога.
Сподіваюся, вона ще попереду. Можливо, коли я виграю у Клима. Правда, колись ще у 22-му році я у нього вигравав, але відтоді він сильно додав і я не можу тепер у нього виграти. Дуже сподіваюся, що це якимось чином трапиться в суботу, незважаючи на те, що ми в різних групах.
Багато хто називає тебе математиком, через те, що ти прораховуєш наперед все.
Люблю оці різні рейтингові штуки і мені дуже подобається рейтинг в АТЛ, його змагальність, його річний цикл. Мені це дуже імпонує і окрім АТЛ в цьому році я ніде й не грав. Хоча запрошували чимало, але зупинився на одній організації, яка мене повністю влаштовує.
Чому ти віддаєш перевагу скороченим ранковим турнірам?
Насправді дуже люблю поспати і для мене ці походи на фаст капи з квітня і до цього часу, це такий собі вихід із зони комфорту. Але для мене це був чи не єдиний спосіб досягти рейтингової вершини, поряд з якою я зараз знаходжуся. Бо на Мастерсах 800 і 1000 у мене було б менше шансів отримувати ті ж самі 400 рейтингових очок. Плюс влітку мені не дуже подобається грати на спеці, тому це було спасіння. Тому й грав вранці в суботу і в четвер ближче до вечора Мідвіки. Та з наступного року буду менше там грати і мої колеги матимуть шанс забирати кубки за перше місце.
Щоб ти поміняв в рейтинговій системі АТЛ?
Мені дуже подобається рейтингова система. Ви пофіксили швидкість оновлення і тому в мене зараз нема ніяких нарікань. Молодці, продовжуйте. Звичайно, є певні моменти в турнірах, які не завжди можна передбачити, але хотілося б, щоб все було десь зведено в одному Регламенті.
На недавньому Шоломі ти дістався фіналу. Вважаєш це успіхом?
Так, вважаю це успіхом і також хочу подякувати Петру Гайворонському за такий вдалий жереб. Не хочу сказати, шо Олексій Пахомов чи Антон Литовченко це слабкі суперники, але ні Кожем’якіна, ні Клима на моєму шляху до фіналу не трапилося. Чесно скажу, що якби мене попався хтось із них до фіналу, то цього успіху могло б і не бути. Климу ж у фіналі програв без шансів, хоча рахунок і був 3:6.
Як готуєшся на FINALS?
Ось зараз їду на тренування (четвер під вечір) з Тарасом Макуцем. Сподіваюся, воно мені допоможе. Буду тренувати бекхенд, найслабшу ланку в моїй грі. Хоча чому тільки в моїй. У багатьох. Крім Тимура Ткалича.
На FINALS в Усенка буде своя стратегія?
Стратегія наступна. Я в своїй групі займаю друге місце, Клим перший в своїй, потім в перерві він наїдається і я в нього виграю в півфіналі. І цього мені вистачить, щоб його обігнати. Ну, а в фіналі можна й програти. Наприклад, Кожем’якіну.
Клим сказав, що його завдання випередити Усенка. А твоє?
Моє завдання теж випередити Усенко, стрибнути вище голови, оскільки розумію, що якщо не стрибну вище голови, то у Клима я не виграю. Це буде важке завдання, але сподіваюся, що вдасться перервати програшну з ним серію. Треба, щоб цього тижня вона завершилася. Але навіть, якщо не займу перше місце за підсумками року (ракетка мені не дуже й то потрібна), бо у мене є чудова ракетка, яку придбав у екс-першої ракетки АТЛ Артема Атепалихіна, то нічого страшного. А по-друге, Клим протягом року показував чудові результати, тому те, що він стане Першою ракеткою за підсумками року абсолютно заслужено. Але якщо не стане, то це буде якийсь форс-мажор. Та все буває, бо теніс - це гра і в ній завжди є шанс перемогти.
Хто найскладніший суперник в групі для тебе?
Це, звичайно, Андрій Анатолійович. При всій повазі до Родіона і Євгена з ними можна грати більш-менш на рівних. У Жені я виграв на Шоломі, у Родіона теж виграв востаннє, коли ми грали. А ось з Анатолійовичем мені тільки раз вдалося виграти і то він тоді дуже погано якось грав. Більше не я виграв, а він програв. В принципі, як і більшість матчів. Все ж сподіваюся, що зможу щось в суботу показати проти Андрія Анатолійовича, бо в матчі суперліги, коли ми зустрічалися, то я програв взагалі без шансів.
Є додатковий адреналін перед FINALS?
Так, звичайно є. Сподіваюся, що він не завадить мені мати холодну голову під час групового етапу та плей-офф.
Вислухав і занотував Микола Коберський